Т.В. Стройко,
д-р екон. наук, професор
Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського
Регуляторна політика держави в освітній сфері: світовий досвід та національний аспект
Метою дослідження стало визначення основних напрямів регуляторної політики в освітній сфері різних країн світу.
Тип освітньої політики держави визначається характером соціально-економічних та політичних відносин у суспільстві, якістю еліт, домінуючою політичною культурою, національними освітніми традиціями тощо. Розробка державної освітньої політики ґрунтується на всебічному аналізі, метою якого є виявлення та порівняння можливих варіантів, встановлення пріоритетних напрямів для фінансування, управління, планування системи освіти та контролю за нею, насамперед в умовах інформаційного суспільства
Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов для освіти протягом життя. Роль держави при цьому реалізується у трьох напрямках, а саме у якості покупця освітніх послуг, формує асортимент послуг, а також, є гарантом якості освітніх послуг (ліцензування та акредитація).
Національну освітню структуру управління можна класифікувати за такими ознаками: чинними нормативно-правовими актами; за ознакою підпорядкованості ВНЗ; за ознакою повноважень із здійснення видатків Держбюджету України на держзамовлення.
Ключові слова: освіта, освітня політика, регуляторна політика, державне регулювання, освітні системи.
Бібліографічний список:
1.Освіта для сталого розвитку. Національна доповідь за 2012 рік [Електроний документ] – Режим доступу: http://dea.gov.ua/chapter/osvita_dlya_stalogo_rozvitku_nacional4na_dopovid4_skorocheno.
2. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; відп. ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
3. Луговий В.І. Проблема понятійно-термінологічного стандарту в моніторингу якості освіти / В.І. Луговий // Вища освіта України. Дод. 3 (т. 7). – 2007. – Тематичний випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: Моніторинг якості освіти”. – С. 53-60.;
4. Шульга Н.Д. Сутнісні характеристики поняття “державна освітня політика” / Н.Д. Шульга [Електроний документ] – Режим доступу: http://academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Shulga.pdf;
5. Эволюция регуляторной политики в странах – членах ОЭСР [Электронный ресурс] / Н. Малышев // Париж: Организация экономического сотрудничества и развития. – 2006. – 35 с. – Режим доступа: www.oecd.org/gov/regulatory-policy/42051724. doc (01.10.2015). – Загл. с экрана;
6. «Умное регулирование»: глобальный вызов для лиц, при- нимающих решения [Электронный ресурс] / Ш.А. Монтен // 23.04.2012. – Режим доступа: http://www.montin.com/ documents/SR1200%20_RUS.pdf (01.10.2015). – Загл. с экрана.
7. Шибаєва Н.В. Теорія та практика застосування АРВ як інструмента регуляторної політики // Економіка, менеджмент, бізнес. – 2014. – № 2 (10). – С. 119–125.
8. Закон України «Про вищу освіту» // ВВР, 2014, № 37–38, ст. 2004. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/print1444301441120304.
9. Антошкіна Л.І. Науково-методичні основи державного регулювання вищої освіти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. екон. наук: спец. 08.02.03. «Організація управління, планування і регулювання економікою» / Л.І.Антошкіна. – Київ, 2006. – 28 с.
10. Руслана Гурака Контроль сфери освіти: досвід країн ЄС - Освіта України. – № 42 від 19 жовтня 2015 року Режим доступа: http://www.dinz.gov.ua/index.php/uk-ua/interv-iu/61-interv-iu-holovy-dinz-ruslana-huraka-kontrol-sfery-osvity-dosvid-krayin-yes-v-hazeti-osvita-ukrainy-n-42-vid-19-zhovtnia-2015-roku;
11. Schnittker, J.; Behrman, J. R. (2012). Learning to do well or learning to do good? Estimating the effects of schooling on civic engagement, social cohesion, and labour market outcomes in the presence of endowments. Social science research, March 2012, Vol. 41, No 2, pp. 306–320. http://dx.doi.org/10.1016/j.ssresearch.2011.11.010 [accessed 10.4.2013
Т.В. Стройко Регуляторная политика государства в сфере образования: мировой опыт и национальный аспект. Целью исследования стало определение основных направлений регуляторной политики в сфере образования разных стран мира.
Тип образовательной политики государства определяется характером социально-экономических и политических отношений в обществе, качеством элит, доминирующей политической культурой, национальными образовательными традициями и тому подобное. Разработка государственной образовательной политики основывается на всестороннем анализе, целью которого является выявление и сравнения возможных вариантов, установление приоритетных направлений для финансирования, управление, планирование системы образования и контроля за ней, прежде всего в условиях информационного общества
Государственная политика в сфере высшего образования основывается на принципах содействие устойчивому развитию общества путем подготовки конкурентоспособного человеческого капитала и создание условий для образования в течение жизни. Роль государства при этом реализуется в трех направлениях, а именно в качестве покупателя образовательных услуг, формирует ассортимент услуг, а также является гарантом качества образовательных услуг (лицензирование и аккредитация).
Национальную образовательную структуру управления можно классифицировать по следующим признакам: действующими нормативно-правовыми актами; по признаку подчиненности вуза; по признаку полномочий по осуществлению расходов Госбюджета Украины на госзаказ.
Ключевые слова: образование, образовательная политика, регуляторная политика, государственное регулирование, образовательные системы.
T.V. Stroyko. Regulatory policy of the state in the sphere of education: world experience and national aspect. The purpose of the study was to identify the main directions of regulatory policy in the educational sphere of different countries.
The type of educational policy of the state is determined by the nature of socio-economic and political relations in society, the quality of elites, the dominant political culture, national educational traditions, etc. The development of a state educational policy is based on a comprehensive analysis aimed at identifying and comparing possible options, identifying priority areas for funding, managing, planning, and monitoring the education system, especially in the information society.
State policy in the field of higher education is based on the principles of promoting sustainable development of society through the preparation of a competitive human capital and the creation of conditions for life-long education. The role of the state in this case is realized in three directions, namely as a buyer of educational services, forms an assortment of services, and also, is a guarantor of the quality of educational services (licensing and accreditation).
The national educational management structure can be classified according to the following features: current normative legal acts; on the basis of university subordination; on the basis of the authority to carry out the expenditures of the State Budget of Ukraine for state contracts.
Key words: education, educational policy, regulatory policy, state regulation, educational systems.